Свято книги «Книга – це дивний світ»

„Книга – ключ до знань”,

„Книгу читай, розуму набирай”,

„З книгою жити, з добром дружити”,

„Книга – твій друг, без неї, як без рук,

„День без книги – що обід без хліба”.

ВЕДУЧИЙ 1.    Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – книга. У ній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга.

Ведучий 2.   Добрий день, дорогі читачі! Кожного року в останній тиждень березня в Україні щорічно проходить Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги. Славні традиції проведення тижня було започатковано ще в далекому 1944 році. У той непростий час, обпалений крилом війни, велика увага приділялася дитячій книзі, яка несла святе слово дітям – майбутнім творцям, винахідникам, вченим.

ВЕДУЧИЙ 1.  Саме зараз у нас у школі проходить Тиждень дитячої книги. Ми вітаємо вас всіх з цим чудовим святом!

Книга — одне з найбільших див, створених людиною. З книги ми дізнаємося про минуле та день сьогоднішній, вона веде нас у захоплюючу подорож по країні Знань: розповідає про те, як вирощують хліб і зводять будинки, варять сталь і приборкують ріки. Як не можна жити без повітря, води та хліба, так не можна жити і без книги. Недарма і прислів’я є: «Хліб годує тіло, а книга — розум».

ВЕДУЧИЙ 2.  Чи знаєте ви, друзі, що були на світі і кам'яні книги. Це закони вавілонського царя Хаммурапі, записані за 2000 р. до н. е. на кам'яному стовпі висотою 2 м., вагою 10 т. Сьогодні цей текст можна розмістити на 50 сторінках середнього розміру.

Найбільше видання в світі – багатотомна збірка „Акти і публікації Британського парламенту 1800 – 1900 рр.” вагою 31 т. Щоб їх прочитати треба 6 років затратити. На оправу цих книг пішла шкіра 34 тисячі кіз.

ВЕДУЧИЙ 1.  Найбільша у світі книга – німецький атлас 1661 року вагою 120 кг. Також німецькими поліграфістами видано найменшу книжечку форматом 2 мм.

А перлиною слов'янської поліграфії є книжка байок Леоніда Глібова, що була видрукована 140 років тому, розмір якої трохи більший за звичайну марку.

Найдорожча книга в світі є Біблія 1455 р. виготовлена на пергаменті. У 1926 р. американець Уолте заплатив за неї 350 тисяч доларів. На даний час вона знаходиться у Вашингтоні в бібліотеці Конгресу як національна цінність.

ВЕДУЧИЙ 2.   Всі ми знаємо про мудрого чоловіка на ім'я Нестор літописець. Крім цього літопису Україна прославилася такими літописами як „Повість минулих літ”.

ВЕДУЧИЙ 1.   Ярослав Мудрий заснував у 1037 р. першу бібліотеку у Київській Русі. Бібліотека Ярослава Мудрого знаходилася при Софіївському соборі у Києві. У соборі сиділи монахи, вони вручну переписували книги, виводили кожну букву, а великі букви оздоблювали орнаментом, політурки книг – коштовним каміням, золотом і сріблом. Такі книги коштували дуже дорого, а придбати їх могли заможні люди.Бібліотека Ярослава Мудрого налічувала понад 950 томів.

ВЕДУЧИЙ 2.   З дитячих років книжка допомагала вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує. Казки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей, які боролися за щастя народу, про таємниці природи, про те, як живуть люди. Часто трапляється так, що вчасно прочитаний твір підказує вибір життєвого шляху, професії.

ВЕДУЧИЙ 1.   І чим би ви не захоплювались: історією, природознавством чи технікою, на допомогу завжди прийдуть книжки. Величезний світ — принадний і різноманітний — рине до нас із книжок.

ВЕЧУЧИЙ 2.   А зараз надаємо слово нашим наймолодшим читачам – учням 1 класу

1-й учень.

«Тиждень книжки!» — зазвучало

Серед міста, як сигнал.

За годину місто стало,

Як один читальний зал.

2-й учень.

Всі читають урочисто —

І безвусі, й вусачі.

Скільки мешканців у місті,

Стільки в місті читачів.

3-й учень.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

їх ніяк не відірвати!

4-й учень.

За той тиждень розмаїті

Полюбились так книжки,

Що кладуть донині діти

На ніч їх під подушки.

5-й учень.

Дорогі вчителі і учні,

В нас сьогодні книжки свято!

Разом будем відзначати,

Книгу-друга шанувати.

6-й учень.

В кожнім домі, в кожній хаті —

У містах і на селі, —

Хто навчився вже читати,

Має книгу на столі.

7-й учень.

Дружба з книгою — це свято,

Не було б його у нас,

Ми б не знали так багато

Про новий і давній час.

8-й учень.

Книгу зрозумілую,

Чесну і сміливую,

Хочуть всі читать.

9-й учень.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброго навчать —

Працювати і учитись,

І Вітчизну шанувать!

10-й учень.

Як краплин у Дніпрі,

Як зірок у горі,

Як листя на гіллі —

Стільки книг на землі!

11-й учень

Є великі і малі,

На полицях, у столі —

Ваші друзі-книжки.

12-й учень.

Книжка — добрий вірний друг,

Книжка знає все навкруг:

Про старі й нові країни,

Космос та морські глибини,

(Учні виконують пісню «Марш юних книголюбів» на мотив «Гей, ви, стрільці січовії...»).

Гей, хлоп'ята і дівчата,

Раз, два, три!

Всіх вітаємо зі святом.

Раз, два, три!

Я читач твій, книжко мила,

Бо знання — велика сила.

Раз, два, раз, два, раз, два, три!

Буде дощик, а чи спека,

Раз, два, три!

Жде мене бібліотека,

Раз, два, три!

Поспішу до неї радо,

Як солдатик на параді,

Раз, два, раз, два, раз, два, три!

І одне я твердо знаю,

Раз, два, три!

Книжку гарну прочитаю,

Раз, два, три!

Про епохи і народи,

Про події і пригоди,

Раз, два, раз, два, раз, два, три!

Щоб почули нас далеко!

Раз, два, три!

Хай живе бібліотека!

Раз, два, три!

Вам здоров'я та удачі,

Віншуваннячка дитячі,

Раз, два, раз, два, раз, два, три!

ВЕДУЧИЙ 1.    Дорогі читачі! Задумайтесь, яке місце у вашому житті займає книжка, як її треба берегти і шанувати? Герої наших улюблених книжок поруч з нами. Вони дуже різні: розумні, хоробрі, сміливі. Вони завжди ведуть нас за собою. І таке буває весь час: і дорослими станете, а з вами назавжди залишаться ваші друзі - книжки.

ВЕДУЧИЙ 2.    До нас на свято завітали казкові герої – Гномик та Незнайко

Гномик:  Доброго дня, друзі! Радий вас бачити на святі книжки. Я часто ходжу в бібліотеку, читаю багато цікавих книжок і хотів розказати про одну із них.

(з’являється підстрибуючи Незнайко). 

Незнайко:  О, гномик Андрусик , А що це  тут робиш , ти часом не заблукав? Де твоя казкова хатинка?

Гномик: По перше Незнайко, треба привітатися,  тут же стільки  публіки.

Незнайко: Де бубліки?

Гномик: Не бубліки, а публіка. Який ти не вихований, а все це тому що мало читаєш  і до бібліотеки не ходиш

Незнайко:  Хто це вигадав про мене:

                     "Не читав Незнайко книг?!

                     "Я читаю їх щоденно,

                     "Проковтнуть" чимало встиг.

                                                                                              

                         Без затримки, без зупинки.

                         Прочитав я всі книжки –                                                       

                         Від картинки до картинки,

                         Ну а потім - навпаки!

 Все я знаю про Мазая,

 Про старого дивака, 

Він же завжди у трамваї

"Зайцем" їздить без квитка.

Змій Горинич був слугою,

Бармалей у морі жив,

А із Бабою-Ягою

Буратіно подружив.

Без затримки, без зупинки

Прочитав я всі книжки -

Від картинки до картинки,

Ну а потім - навпаки.

(Гном сміється)

Гномик:        Не ображайся Незнайко, але ти книжки читаєш як той вітер: в одне вухо влітає, в друге - вилітає.

Незнайко:     Зовсім я не так читаю!

                        І тому багато знаю.

                        Ви переконайтесь, діти,

                        Знаю я усе на світі!

                        Знаю: діти вчаться полі                              

                       А комбайн працює в школі!

                        Знаю: нас стрижуть в лікарні,

                        а лікують в перукарні!

                        А книжки беруть в аптеці,

                        ліки - у бібліотеці! 

Гномик:        Ой щось ти наплутав . Діти може Незнайко помилився. Давайте разом допоможемо йому.

Може діти вчаться (в школі),

а комбайн працює (в полі),

а лікуються (в лікарні),

а стрижуться (в перукарні),

ліки всі беруть (в аптеці),

а книжки - (в бібліотеці)

Гномик:         Незнайко я запрошую тебе до бібліотеки і тоді ти зможеш багато чого дізнатись , чоб з тебе діти не сміялись гайда зі мною .

Незнайко:      Куди? Куди? В білібілітеку? В білу аптеку? Я здоровий  - не кашляю і не чхаю!

Гномик:         Не в білібілітеку, і не в білу апеку а в бібліотеку.

Незнайко:      Що воно за слово таке «біб – лі – о – те – ка»?

Гномик:         Слово «бібліотека» складається з двох слів. «Бібліо» - це книга, «тека» - це сховище, разом – сховище для книг.

Незнайко:      О, тепер я знаю. Бібліотека – це місце, де ховають книги, щоб ніхто не знайшов.

Гномик:          Зовсім, ні! Навпаки, книги з бібліотеки видають всім і залюбки.

Незнайко:       А для чого?

Гномик:          Для того, щоб їх читати і про все багато знати. До речі, тобі Незнайко потрібно вже давно туди записатись. Коли тебе щось запитаєш, ти ніколи нічого не знаєш. А в бібліотеці , візьмеш книги , які тебе навчать розуму і будеш ти тоді не Незнайком а Знайком  . Ну що зайдемо до них в гості. Тим більше, що в них сьогодні свято книги привітаємо заодно.

Всі разом:       До зустрічі !

ВЕДУЧИЙ 1.    Дорогі діти, зараз перед вами буде таке завдання: відгадати із якої відомої казки нам учениці 5 класу продемонструють цей танець

ВЕЧУЧИЙ 2.   А зараз давайте послухаємо, що нам скажуть наші книголюби

1 книголюб.   Що не кажіть, а найкращі книжки у світі – це казки. Я прочитав їх багато: казки Андерсена, братів Грімм, Пушкіна, українські народні казки, літературні. І скільки б не читав ще хочеться. Усе б життя читав

2 книголюб.   Теж мені! Такий дорослий, а ще казочки полюбляє! Книжки про війну, сміливих героїв – то твори!

3 книголюб.    Хваліться, хваліться! А я мрію як виросту бути лісником. І зараз зміг би, та кажуть малий ще. Я усе знаю – кожне деревце, кущик, травинку. І про мурах знаю багато, і чого птахи відлітають. Ліс – це чудо. Я можу прожити в лісі скільки завгодно, бо знаю, що можна їсти, із чого можна приготувати їжу. А все книжки. Ось вони мої вчителі

4 книголюб.   Ну ви бачили таке – як кулики: кожен своє хвалить. А ми хто? Школярі. Мені до вподоби книжки про школярів. Бажаєте веселі вірші? Будь ласка! Хочете оповідання? Прошу! З них дізнаєшся і про себе і про своїх товаришів так багато цікавого.

ВЕЧУЧИЙ 1. Дякуємо вам, наші книголюби. На наше свято завітали до нас баба Палажка та баба Параска, давайте їх послухаємо

Імпровізована сценка баби Палажки та баби Параски І.С. Нечуя - Левицького

Палажка : А чого ж то ти на голову начепила нову квітчасту хустку з червоними торочками ще й в добре намисто вбралась? Убралася неначе дурна дівка на весілля. Вже б давно час їй дбати на смерть а вона в червоне намисто вбралась

Параска : А ти як була дівкою задрипанка такою і осталась

Палажка : А за те я багато од тебе молодша. Я ще на припічку кашу їла та гусенят пасла а ти вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями аж тини тріщали .До мене – то ніде правди діти ішли старости так що з М’ясниці й двері не зачинялись. Я одіслала з гарбузом 20 пар старостів, а до тебе ніхто з старостами і через поріг не заглядав доки не піддурила Омелька, тай той узяв тебе через те ,що в його й тепер не всі вдома, а за молоду зовсім  _ таки не було й однієї клепки в голові. Ти сама блудниця з роду як і твоя мати була.

Параска: Та не відволікай мене брехнями своїми. Подивись , які тут люди красиві і культурні сидять. А ще в цьому селі є чудова школа, а в ній бібліотека. Ну як палац ну як казка.

Палажка: Там що й справді так  гарно ?

Параска: Аякже. А ти що там не була? Ой проґавила ти свої молоді роки. Що там за книжок з малюнками. З картами, з фотографіями! А яка там обслуга! В момент всі твої забаганки виконають! Палажка: Всьо шо захочу? Параска: Всьо шо хоч. Там же є Інтернет! Палажка: А то хто такий їх начальник? Параска: Ну й село. Інтернет – це така мудра махіна, яка всьо шо хоч знайде.

 Палажка: А... то це міліція!

Параска: Але й ти тупа... Це шафа, в якої розуму більше, як у цілої роти академіків.

Палажка:  Шо, і каваліра може той Інтернет найти?

Параска:  Певно шо може. А в тебе шо, лиш такі запити?

Палажка: Та ні, але ж я інтересуюся. Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.

Параска: Хоч  зараз.    Саме туди я йду. Бачиш, квіти несу. Там у них нині свято.

Палажка:  Яке ще?

Параска: Свято книги святкують, так би мовити. Йду поздоровляти. Хочеш, поділюся букетом і гайда зі мною.

Палажка:  А кавалєри там будуть?

Параска: Спеціально для тебе, кумасю, замовимо по Інтернеті.

Палажка:  Ну то, зачекай, най прихорошуся(дивиться в дзеркало). А може я їм свої творіння подарую. Зачекай, най нагадаю. Заодно оціниш чи підійде, як я їм так скажу - добре буде? Слухай:

Вітаю з святом щиро нині,

Щоби ви всі були щасливі,

Щоб не було від читачів відбою,

Й вам гроші лилися рікою.

 Параска: Тож зичим: щоб балаканина ця збулася!

 Вам кланяються баби Парася і Палазя!

(Кланяються і виходять)

ВЕДУЧИЙ 1.    А зараз про свого вірного друга вам розкажуть і заспівають учениці 5 класу

 Ведучий 2.    Свято закінчується, а ми завжди чекаємо вас у бібліотеці. Спасибі всім, хто сьогодні був разом із нами.

ВЕДУЧИЙ 1.   Заходьте!

Не оминайте наш поріг,

Беріть скарби нетлінні в руки,

Нема прекрасніших доріг,

Ніж в цей вселюдський храм науки